Історія
Between Two Skies народилася з досвіду однієї української родини. Але відчуття, про які вона говорить, не належать одній країні. Це історія про стан, коли попереднє життя вже залишилося позаду, а нове ще не встигло стати своїм.
До війни ми не збиралися емігрувати. Ми жили у Бучанському районі Київщини. У нас були робота, школа дітей, близькі люди, знайомі дороги й дім, який ми будували роками як місце, де мали рости наші діти. Це було звичайне життя — саме те, цінність якого часто розумієш лише тоді, коли воно перестає бути гарантованим.
У лютому 2022 року ця впевненість зникла за одну ніч. Ми прокинулися від вибухів. Звичний світ раптом звузився до простих речей: де безпечніше, де спатимуть діти, чи буде світло, як продовжувати школу, як захистити родину, коли ти сам не знаєш, що буде завтра. Рішення їхати не народилося в одну мить. Воно визрівало поступово — разом із розумінням, що дитинство не може будуватися навколо постійного очікування небезпеки.
У вересні 2023 року ми прилетіли до Торонто. Ми були в безпеці й були вдячні за це, але водночас починали майже з нуля. Орендована квартира спершу здавалася тимчасовою. Потім з’явилися школа, знайомі парки, робота, друзі, сусіди, звичні маршрути. Менше ніж за рік, повертаючись до Торонто після короткої подорожі, ми дивилися на місто з літака й раптом самі назвали його домом.
Це не стерло Україну з нашого життя. Просто саме слово «дім» стало складнішим. Одна частина нашої історії залишилася там, інша вже пустила коріння тут. Between Two Skies народилася саме в цьому внутрішньому просторі — між пам’яттю і теперішнім, вдячністю і тугою, людиною, якою ти був, і людиною, якою поступово стаєш.
І все ж ця історія поки не має остаточної крапки. Ми знайшли новий дім у Канаді, але складний шлях до постійного резидентства залишає важливу частину майбутнього невизначеною. Фізично ми вже тут, наші діти ростуть тут, тут з’явилися друзі, робота, звички й плани. Але юридично відчуття остаточної опори ще не настало. У цьому теж є сенс назви: ми вже не там, але наше «тут» іще не стало безумовним. Ми все ще вчимося жити між двома небесами.
Ця історія почалася з однієї української родини, але вона не лише про Україну. Люди залишають свої домівки через війну, переслідування, нестабільність, економічні обставини, родину, надію або просто необхідність вижити й почати знову. Деталі різні. Але стан, коли старе життя вже позаду, а нове ще не стало остаточно своїм, знайомий мільйонам людей.